ОБКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обки́с і обки́снув, ла, ло; док., розм. Дуже намокати; обмокати. Обкис, як лис (Номис, 1864, № 578).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 512.

Обкисати, са́ю, єш, сов. в. обки́снути, ну, неш, гл. Сильно обмокать, обмокнуть. Рибалка обмокне, обкисне. Мнж. 172.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 12.