ОБКИ́ДАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обки́дати¹. В хату всунувся Йонька, весь обкиданий снігом, а з ним якийсь чоловік у башлику (Тют., Вир, 1964, 523); Материна торба з-під насіння чорна,.. обкидана по краях чорно-червоною заполоччю (Кос., Новели, 1962, 100); * Образно. Його засушене обличчя хоч зараз вставляй у рамку мучеників, коли б не псували всього виразу недобрі і неспокійні очі, обкидані грубими петлями прожилок (Стельмах, І, 1962, 364).

ОБКИ́ДАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обки́дати². Меланія, Тимофіївна стояла в обкиданому березовою лісою закутку (Десняк, Опов.., 1951, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 511.