ОБКВІ́ТЧАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обквітча́ти. Поставили на столі соснове гільце, обквітчане калиною та барвінком, поклали шишки та коровай (Н.-Лев., І, 1956, 82); Дідівські ікони, обквітчані жовтими гвоздиками та васильками, потемніли, злиняли (Л. Янов., І, 1959, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 511.