ОБИ́ДЛИВО, рідко. Присл. до оби́дливий. Не міг.. знести, щоб вона накидалася обидливо на невинну дитину (Коб., III, 1956, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 500.