ОБИВА́ТЕЛЬЩИНА, и, ж., зневажл. Відсутність широких суспільних інтересів, дріб’язковість, міщанство, характерні для обивателя (у 1 знач.); міщанська психологія. Комсомольці у віршах П. Усенка — мужні борці проти класових ворогів, проти темноти, неуцтва, обивательщини (Іст. укр. літ., II, 1956, 82); Імперіалізм робить головну ставку на антикомунізм, пропагує політичний нейтралізм, приватновласницьку мораль, обивательщину, індивідуалізм (Матер. XXIV з. КПУ, 1971, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 500.