ОБИВА́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до обива́тель 1, 2. Якщо вже герой [літературного твору] виявляє високу свідомість і добровільно виїжджає в колгосп, то так і знайте: дружина в нього неодмінно закореніла міщанка і невиправна обивателька (Вітч., 4, 1961, 173); — Що ж поробиш, Тарасику! — з робленим жалем зітхає Ніна Остапівна. — Така я є. Міщаночка і обивателька (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 500.