ОБЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обзолоти́ти. Василина пливла по залі, як хмара серед неба, обзолочена світом сонця (Н.-Лев., II, 1956, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 499.