ОБЖЕ́РЛИВІСТЬ, вості, ж., зневажл. Властивість за знач. обже́рливий. Незважаючи на незвичайну силу фізичних здібностей, він разів зо два на тиждень слабував від обжерливості (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 693).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 497.