Про УКРЛІТ.ORG

обезчещувати

ОБЕЗЧЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЕЗЧЕ́СТИТИ, ещу, естиш, док., перех., рідко,

1. Неславити, ганьбити. Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання навіть тоді, коли його обезчещувало хтиве право першої ночі (Стельмах, І, 1962, 260); [Сидір Свиридович:] Коли ви, Свириде Йвановичу, ..так обезчестили нашу сестру й небогу, то я не хочу мати такого зятя (Н.-Лев., II, 1956, 529).

2. Те саме, що збезче́стити 2. Пригадувалося [Василеві] все, що він чув про життя князя. Згадалися десятки дівчат, яких він обезчестив (Хотк., І, 1966, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 488.

вгору