ОБЕЗНАДІ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезнаді́яти. Жінки сумні й зовсім обезнадієні вийшли в коридор (Головко, Вибр., 1936, 163); // у знач. прикм. Тільки обезнадієна любов і радість несподіваної зустрічі могли б спричинити такі рясні сльози (Ле, Україна, 1940, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 487.