ОБЕЗЛЮ́ДНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. обезлю́днити і обезлю́дніти. Як би не уявляти собі міру запустіння будь-якої області, не можна, звичайно, припустити повного її обезлюднення (Пит. походж. укр. мови, 1956, 116); Населення міст росло за рахунок розорення та обезлюднення багатьох сільських місцевостей (Нова іст., 1956, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 487.