ОБЕЗЛЮ́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Зробити безлюдним; спустошити. [Анна:] Невже ж би ви самі стерпіли сеє? [Д. Жуан:] Хіба вже я не маю шпаги, Анно? [Анна:] Так що ж — ви обезлюдите Мадрід? (Л. Укр., III, 1952, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 487.

Обезлюдити, джу, диш, гл. Обезлюдить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 7.