ОБЕЗВЛА́ДНЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обезвла́днювати; // у знач. прикм. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами.. — усе те обняло її жахом, холодним і обезвладнюючим (Коцюб., І, 1955, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 485.