ОБЕЗБА́РВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗБА́РВИТИ, влю, виш; мн. обезба́рвлять; док., перех.

1. Робити безбарвним або надавати невиразного, однотонного забарвлення. Оператор добуває спеціальне кобальтове скло, яке обезбарвлює декорацію (Ю. Янов., II, 1958, 28); Ніч обезбарвить колишні речі (Зеров, Вибр., 1966, 246).

2. перен. Позбавляти своєрідності, яскравих особливостей; робити одноманітним, невиразним. Одноманітність обезбарвлює мову і заважає виділити головне і цікаве (Думки про театр, 1955, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 485.