ОБДУ́МУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обду́мувати. В роботі найприємніше мені обдумування (Коцюб., III, 1953, 234); Погодняк вдавав, що зайнятий обдумуванням нового ходу на шахівниці (Галан, Гори.., 1956, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 484.