ОБДИМА́ТИ¹ див. обдува́ти.

ОБДИМА́ТИ², а́є, недок., ОБДУ́ТИ, обідме́ і обду́є, док., перех., безос. Надмірно збільшувати в об’ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення і т. ін.). [Олімпіада:] Щоб тебе обдуло від тії горілки! (Кроп., III, 1959, 285); Корову обдуло, роздима боки, мало душу не випре (Горд., Дівчина.., 1954, 194); * У порівн. Пархоменко наперед почервонівши, схопився за портфель, який ніби обдуло (Панч, О. Пархоменко, 1939, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 482.

Обдимати, ма́ю, єш, сов. в. обдути, дую, єш, гл. Пучить, вспучивать, вспучить, вздувать, вздуть. Живіт обдима. О. 1861. V. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 6.