ОБДА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обдари́ти. Непосидючий і бистрим дотепом обдарений, умів він кождого втягнути в розмову (Фр., VIII, 1952, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 481.