ОБГРУНТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обгрунтува́ти. Партія керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає організованого, планомірного, науково обгрунтованого характеру його боротьбі за досягнення кінцевої мети — перемоги комунізму (Статут КПРС, 1971, 6); Тютюнника пересмикувала суміш військової неписьменності і нічим не обгрунтованих запевнень у перемозі (Стельмах, II, 1962, 241).

2. у знач. прикм. Який достатньо потверджується чим-небудь; аргументований, переконливий. Є обгрунтовані здогади, що деякі малюнки, приписувані досі Сажину, справді належать пензлю Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 224); Норми мають бути прогресивними, обгрунтованими, але реальними для доброякісного виконання їх більшістю працюючих (Хлібороб Укр., 11, 1964, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 480.