ОБГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Надмірно годувати, шкодячи здоров’ю; перегодовувати. Оксана не дуже знала, що йому [дитяті] робити, .. часто обгодовувала його так, що воно аж блює (Григ., Вибр., 1959, 242); — Якось забрело до Андрія, до шевця, а там взяли та й обгодували картопляним хлібом, що всю ніч дитина як в огні горіла (Вас., Опов., 1947, 29); // рідко. Надмірно годуючи, викликати ожиріння; загодовувати. — Обгодував я його [коня], люди добрі, дуже жалів, а він, стерво, розлінувався (Чаб., Балкан. весна, 1960, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 477.