ОБВІ́ЮВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. обві́ювати¹. Впасти [хочеться] від утоми, сонячних обвіювань і млості в ліктях (Рудь, Гомін.., 1959, 17).

ОБВІ́ЮВАННЯ², я, с. Дія за знач. обві́ювати².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 473.