Про УКРЛІТ.ORG

обвітрений

ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́трити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 366); // у знач. прикм. Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті (Коцюб., II, 1955, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 473.

вгору