ОБВІДНИ́Й, а́, е́.

1. Який оточує, обводить що-небудь. Будь-яка лінія є обвідна сім’ї [сукупності] всіх своїх дотичних (Курс мат. анал., II, 1956, 99); Понад рікою — позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні — гармати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 379).

2. гідр. Признач. для відведення води з річки, водосховища і т. ін. Будинок пригребельної ГЕС можна споруджувати безпосередньо біля греблі.. або осторонь від неї, на обвідному каналі (Довідник сіль. будівельника, 1965, 177); Провів він скрізь по балках обвідні рови, якими стікали осінні та весняні води вниз у долину (Крот., Сини.., 1948, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 473.