ОБВОРО́ЖЛИВИЙ, а, е. Який обворожує, зачаровує; чарівний. Не тільки очі — у Любки все було обворожливе (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 475.