ОБВИ́НЕНИЙ, ОБВИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвину́ти. Параска внесла пачку, обвинену газетою і перев’язану шнурком (Фр., III, 1950, 445); Грициха сиділа на припічку. Хору ногу, обвинену в кусник старої опинки, ..держала на стільці (Март., Тв., 1954, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 470.