ОБВИ́ДНІТИ, іє, док., безос. Настати (про день, світанок); розвиднітися. Як обвидніло трохи надворі, зараз зібралися.. люди у двір до Наума (Кв.-Осн., II, 1956, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 470.

Обвидніти, ніє, гл. безл. Посвѣтлѣть (объ утрѣ). Як обвидніло трохи на дворі, зараз зібралися…. люде. Кв. І. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 4.