ОБВАНТА́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обванта́жити. Через день або два він виїздив, обвантажений усяким добром (Фр., VI, 1951, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 469.