ОБВАЖНІ́ЛО. Присл. до обважні́лий 2, 3. Під зоряним небом, розкручуючи гул, обважніло пролетіли бомбардувальники (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 540); Ярема ще раз спробував звестися на ноги, але знов обважніло опустився на мокру землю і застогнав від безпорадності й болю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 467.