ОБВА́ЖНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обважни́ти. Паничик Вітюньо обліг на смертній постелі. Увесь дім був обважнений смутком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64); Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (Роб. газ., 19. VII 1965, 2); * Образно. Природа, обважнена осінніми благами, лагідно благословляла людські веселощі (Кач., Вибр., 1953, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 467.