ОБВ’Я́ЗКА, и, ж.

1. рідко. Дія за знач. обв’я́зувати. Якість пресування [сіна] визначають по формі, щільності і надійності обв’язки тюків шпагатом (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 260).

2. Те, чим обв’язують, обмотують що-небудь. Обв’язку.. підправляють так, щоб вона захищала вічка від можливих механічних пошкоджень під час перевезення садивного матеріалу (Колг. Укр., 4, 1959, 42).

3. спец. Пристрій, за допомогою якого з’днують або закріплюють частини чого-небудь. Степану Васильовичу потрібно було обладнувати замірні пункти, монтувати обв’язку свердловини (Роб. газ., 8.Х 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 475.