ОББРІ́ХУВАЧ, а, ч., зневажл. Той, хто оббріхує кого-, що-небудь. З’їзд [письменників України] дав рішучу відсіч ворогам соціалістичного реалізму, всіляким оббріхувачам з зарубіжних реакційних підворіть (Літ. газ., 20. III 1959, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 467.