ОББРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОББРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Зрізувати бритвою волосся (на голові, обличчі); брити, голити. Узяв [сотник] та півголови йому уподовж оббрив та й прогнав від себе (Кв.-Осн., II, 1956, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 466.