ОББРЕ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббреха́ти; // оббре́хано, безос. присудк. сл. Чого чекать? — Одурено гадки, Оббрехано псалми моєї віри, Знесилено кайданами заміри І стоптано найкращії квітки (Стар., Поет. тв., 1958, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 466.