Про УКРЛІТ.ORG

оббиватися

ОББИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОББИ́ТИСЯ, обіб’ю́ся, обіб’є́шся, док.

1. Змінювати вигляд через пошкодження від ударів або дії кого-, чого-небудь; ставати оббитим, обтріпуватися. Оббивсь, як билина (Номис, 1864, № 1852); Букет в руці Фелікса дуже пом’явся та оббився (Ю. Янов., II, 1954, 46).

2. Опадати, осипатися від ударів об що-небудь (про плоди, колоски і т. ін.). Найменше оббивається коробочок [бавовника], коли озимину сіють по бавовнику сівалкою з анкерними сошниками (Техн. культ., 1956, 231); // Вилущуватися, обмолочуватися від ударів, тертя об що-небудь. Качани оббилися.

3. тільки недок. Пас. до оббива́ти. Нерідко при великому врожаї дерева розчахуються, а плоди оббиваються вітром (Колг. Укр., 7, 1960, 34).

◊ Оббива́тися (обби́тися) об ву́ха чиї, рідко — доходити до кого-небудь, до чийогось слуху (про чутки, розмови і т. ін.). Самі брати, коли подібні чутки [про їх капітал] оббивались об їх уха [вуха], усміхалися і знизували плечима (Фр., VI, 1951, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 464.

Оббиватися, ва́юся, єшся, сов. в. обби́тися, обіб’ю́ся, єшся, гл. Обиваться, обиться. Оббивсь як билина. Ном. № 1852. Пропившись і як крем’ях той оббившись. К. МБ. X. 3. Оббилася балачка. Разговоръ стихъ, смолкъ. Оббилася балачка, тим і не чутно стало. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 2.

вгору