ОБА́ЧНИЙ, а, е.
1. Який діє розумно, спокійно, передбачливо. — Моє життя — .. складна дипломатична гра, де переможе той, хто обачніший і розумніший (Тулуб, Людолови, І, 1957, 208); Обачний, розсудливий, поміркований, він [Кармазин] у найкритичніші хвилини не втрачав.. самовладання (Гончар, III, 1959, 374); // Який виявляє обережність у своїх діях, не наражається на неприємність, небезпеку; обережний. — Напишу до його [писаря] лист і натякну, нехай буде обачнішим (Н.-Лев., IV, 1956, 145); Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі: Чи не стрільці, бува, оце найшли? (Рильський, III, 1961, 68); Настя добре знала Максимів характер і неспроста радила йому бути обачним і спокійним на екзаменах (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 109).
2. Який зважає на інтереси, запити інших, виявляє повагу до них; чемний, уважний. Питається [козак], де корчма новая, Шинкарка молодая..: — Тая на нас, на бідних летяг, Хоч зла, да й обачна (Укр.. думи.., 1955, 73); Олена з ввічливості і родинного обов’язку просила Нестора зупинитись у них, .. але Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (Вільде, Сестри.., 1958, 572).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 463.