ОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, заст. Побачити, помітити. Чи Чайчиха не обачила — сіла вона собі оддалік. Наша мати сама до неї добралась — сіла (Вовчок, І, 1955, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 463.