ОБ’Ї́ЗДИТИ¹, ї́жджу, ї́здиш, док., перех. Їздячи, побувати в багатьох місцях, відвідати багатьох людей і т. ін. Бесіда ставала легкою і невимушеною, знайшлися спільні знайомі у Києві і по Чернігівщині, яку Шевченко об’їздив уздовж і впоперек (Тулуб, В степу.., 1964, 44); Він двадцять років плавав по морях і океанах і об’їздив усі світові порти (Смолич, День.., 1950, 22).

ОБ’Ї́ЗДИТИ² див. об’їжджа́ти².

ОБ’ЇЗДИ́ТИ¹див. об’їжджа́ти¹.

ОБ’ЇЗДИ́ТИ² див. об’їжджа́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 509 - 510.

Об’їздити, джу, диш, гл. Объѣздить, изъѣздить.

Об’їздити, джу́, ди́ш, гл. = Об’їзджати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 12.