ОБ’Ї́ЖДЖЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до об’ї́здити¹.

ОБ’Ї́ЖДЖЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до об’ї́здити². Тихо було в стайні, тільки тонко й радісно заіржала молода, ще не об’їжджена лошиця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 509.