ОБ’Є́МНИЙ, а, е.

1. Прикм. до об’єм 1. Об’ємне вимірювання; В полі зору з’явився Місяць.. На відміну від земних умов він має об’ємний вигляд, відчувається, що це куля в пустоті (Рад. Укр., 27. IX 1962, 3); // Пов’язаний з відтворенням, зображенням чого-небудь у трьох вимірах. З давніх часів на Запоріжжі, поряд з лінійно-площинним, розвивалося й різьблення скульптурне.., об’ємне (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 49); Винахідник.. називає свій метод демонстрування фільмів рельєфним, або об’ємним (Наука.., 4, 1963, 26).

◊ Об’є́мна вага́, спец. — вага певної одиниці об’єму чого-небудь. Об’ємна вага повітря залежить від його температури, барометричного тиску та вологості (Довідник сіль. будівельника, 1956, 463); Об’є́мні ни́тки (пря́жа і т. ін.), текст. — нитки, пряжа, схожі своїми властивостями і виглядом на вовняні. Об’ємні нитки відзначаються високою міцністю і теплозахисними властивостями (Веч. Київ, 21.I. 1963, 1); Оброблені при підвищеній температурі хімічні волокна ідуть на виготовлення так званої об’ємної пряжі.. Тканина з неї м’яка, еластична (Наука.., 3, 1967, 52).

2. Великий за об’ємом, розміром; об’ємистий. Робота над об’ємним поетичним твором, яким є поема, вимагає високої майстерності художника (Мал., Думки.., 1959, 44); Для синтаксису творів Нечуя-Левицького властиві досить об’ємні відокремлені постпозитивні означальні конструкції (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 452); // перен. Яскраво, виразно змальований. Образ Прометея належить до найбільш об’ємних і узагальнюючих образів, створених художнім генієм людства (Рад. літ-во, 4, 1957, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 497.