ОБ’Є́М, у, ч.

1. Величина чого-небудь, вимірювана в кубічних одиницях. Об’єм вийнятої земляної маси завжди буде більший, ніж об’єм цієї ж маси в умовах її природного залягання (Інж. геод., 1959, 109); Треба було визначити поверхню і об’єм конуса (Донч., V, 1957, 421); // Форма, обриси чого-небудь у трьох вимірах; об’ємність. Об’єм і форма належать до тих зовнішніх якостей предметів, передавання яких у найбільшій мірі залежить від освітлення (Довідник фот., 1959, 64); // спец. Кількісні виміри чого-небудь. Ударним об’ємом серця називається кількість крові, що її виштовхує серце за одне скорочення (Шк. гігієна, 1954, 79).

2. рідко. Те саме, що о́бсяг 1. Об’єм нашого збірника не позволив би друкувати великі повісті або романи (Коцюб., III, 1956, 238); Збільшення масштабів і темпів розвитку народного господарства супроводжується лавиноподібним ростом об’єму інформації (Знання.., 12, 1966, 2).

В усьо́му (ці́лому, ці́лім) об’є́мі — цілком, повністю, нічого не виключаючи. Тільки йдучи шляхом об’єктивних досліджень, ми поступово дійдемо до повного аналізу того безмежного пристосування в усьому його об’ємі, яке становить життя на землі (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 18); Передо мною цінна книжка, — перша проба присвоєння нашій мові скарбів сербської поезії народної в цілім її об’ємі (Фр., XVI, 1955, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 496.