ОБ’ЄКТИВІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Те саме, що об’єктива́ція 2. Об’єктивізація і персоніфікація думок Серафими [героїні п’єси Ю. Буряківського], коли в уста її опонентів вкладаються, власне, її ж власні сумніви, вагання, тривоги, дає авторові змогу всебічніше проаналізувати й дослідити різні варіанти людського мислення (Рад. літ-во, 9, 1969, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 495.