ОБ’ЯСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБ’ЯСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., рідко,

1. Робити що-небудь яснішим, світлішим. Мордко швидким рухом скинув на ніс окуляри, поплював на пальці, об’яснив шабасівку і налагодивсь писати (Коцюб., І, 1955, 116).

2. заст. Пояснювати. Не моя вина, коли мама загубила того листа чи забула про нього (бо не знаю, чим іншим об’яснити те, чому вона не послала його) (Л. Укр., V, 1956, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 610.