ОБ’Ю́ШИ́ТИ див. об’ю́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 609.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ОБ’Ю́ШИ́ТИ див. об’ю́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 609.
Об’юшити, шу́, ши́ш, гл. Облить кровью. Як ударив лев у камінь, — кохті позлізали… Заревів лев, підняв лапи, лапи об’юшило. Рудан. І. 75.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 33.