НІЧОГІ́СІНЬКО, займ. запереч., розм. Зовсім, абсолютно нічого. Не жди весни — святої долі! Вона не зійде вже ніколи.. І думу вольную на волю Не прийде випустить… Сиди І нічогісінько не жди!.. (Шевч., II, 1963, 407); Марно шукала вона двигунів чи вимикачів. Ніде не було нічогісінько, що навчило б, як відчинити браму (Смолич, І, 1958, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 430.

Нічогісінько мѣст. Рѣшительно ничего. Хотів йому щось і подарувати, та дідусь нічогісінько не взяв. Г. Барв. 360.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 568.