НІЧНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до нічни́к 1. Невеличкий нічничок з бісерними китичками кидав тьмяне світло на бліде, вологе від поту і непомірно видовжене обличчя дочки (Руд., Остання шабля, 1959, 193); Погасивши світло, повернулась [Катерина] у спаленьку, залишивши на столику прикритий зеленим сукенцем нічничок, і знову впала на ліжко (Збан., Переджнив’я, 1960, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 430.