НІЧНИ́ЦІ, ни́ць, мн. Відсутність сну; безсоння. І знов для Тиховича неспокійна, тяжка ніч, і знов нічниці мордують його (Коцюб., І, 1955, 222); // Безсонні ночі. Він [хірург] сам чергував біля мене і коротав нічниці за читанням (Смолич, VI, 1959, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 430.

нічни́ці —

1) за народною уявою, злі демонічні істоти, які відбира­ють у людини, особливо у малень­ких дітей, сон (звідси нічниці напа­ли, осіли, мордують); також без­соння;

2) нічни́ця — за вірування­ми гуцулів, один із злих духів.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 400.