НІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Назва родини нічних метеликів з темним забарвленням, гусениці яких є шкідниками сільськогосподарських культур. Нічниця пшенична; Нічниця озима.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 430.

Нічниця, ці, ж.

1) Родъ большой удочки, которая ставится на ночь. Вх. Зн. 41.

2) Одинъ изъ злыхъ духовъ (по вѣрованіямъ гуцуловъ). Шух. I. 43.

3) мн. Безсонница. Нічниці напали, та казав би ніч, дві, а то ось тиждень вже затого буде.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 568.