НІ́ЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ніч. Нічка тиха Україну Одвідать прийшла, У садочок до калини Гостей привела (Гл., Вибр., 1951, 182); Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Все нічка покрила (Шевч., І, 1951, 36); * У порівн. Він ходив сумний, як нічка (Граб., І, 1959, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 429.