НІЧЕ́В’Я, я, с., рідко.

1. Те саме, що нікче́мність. Дивлячись на неї, кожному приходила думка в голову: навіщо господь пуска на світ такого? Хіба мало в йому ще горя, нужди і всякого нічев’я? (Мирний, І, 1954, 59).

2. Бездіяльність. — Нічев’я — то найстрашніша справа, — каже комендант Ташкова. — І ми намагаємось, щоб у наших хлопців його не було (Рад. Укр., 1.VІІ 1956, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 429.