НІХТО́, ніко́го, ніко́му (з прийм. ні з ким, ні до кого, ні про кого), займ. запереч. Уживається для вираження повної відсутності предмета як суб’єкта або об’єкта дії. — Бодай тобі, доле, у морі втопитись, Що не даєш мені й досі Ні з ким полюбитись (Шевч., II, 1953, 143); Ніхто не постеріг, що надворі йшов сніг (Коцюб., І, 1955, 82); Нас тепер нікому не скорити: Розцвіли, як збіжжя на ланах, Леніна священні заповіти В Партії великої ділах (Рильський, III, 1961, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 429.