НІТРИ́Д, у, ч., хім. Сполука азоту з металом або металоїдом, що відзначається стійкістю при високій температурі. Нітрид бору, взятий у вигляді кераміки, широко використовують при температурах у 1600 градусів за Цельсієм, а у спеціальних умовах навіть і вище (Наука.., 2, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 428.